And so, my fellow Americans: ask not what your country can do for you—ask what you can do for your country" (c) JFK

От і я зібрався не тільки щось брати з Карпели, але й поділитись чимось. А саме новою конструкцією кораблика. Вийшло бюджетно і цікаво. Всіх запрошую до обговорення.

Боброльот

Копі-паст статті дозволяється тільки із посиланням на Боброльот

Зародження ідеї

На дворі зима. Карпятнику нема що робити. Хіба що готуватись до нового сезону. От про підготовку довгими зимовими вечорами мова і піде. А саме про кораблики для завозу приманок. На сам перед буквально два слова про то, нащо воно взагалі. Щоб закинути приманку хоча-б на таку смішну відстань як 100 метрів треба вагон грошей на «хороший карповічок» і декілька місяців на тренування. А щоб навчитись попадати хоча-б 2 рази у те саме місце… краще навіть і не думати. Дуже зручно тики мати кораблик який завезе кілограмчик – другий риб’ячого їдла, а за разом і гачки, в визначене місце метрів за 100-200 від берега.

Можна, звісно, купити готовий - на ринку такого добра валом. Але саморобний кораблик має декілька очевидних переваг. Він дешевший (разів в три, якщо не більше) і його можна підлаштовувати під свої потреби. А саме головне – вечори зимові будуть зайняті добряче цікавим ділом :)

Отож, шановна спільнота, представляю вам Боброльот.

Вже багато було написано і про виготовлення кораблів своїми силами. Але більшість йде шляхом максимальної подібності фабричним зразкам. Боброльот же пішов своїм шляхом. Він більш схожий на глісер ніж на корабель. Замість водяного гвинта – повітряний пропелер. Такий підхід значно спрощує конструкцію – не треба гратись із ліпленням корпусу та гідроізоляцією. А ще гвинт не зможе заплутатись в траві.

Деталі і економіка

Процес проектування, побудови і тестування зайняв

таки трохи часу. Для початку - знайти компоненти. Тут вибір став на HobbyKing. У них все є і в Україну доставляють. Доставка самою звичайною поштою. Кредитку тільки треба мати – але зараз це не проблема зовсім.

Для самого каркасу ще знадобляться 4 порожніпівторачки, жменька гвинтиків з гайками і пару метрів алюмінієвих кутників – нунехай ще 20 баксів. Виходить все разом приблизно 130долярів. І отвона версія 0.1

Сили рушійні і тримаючі

Ніяких розрахунків ніхто не вів - все базувалося на серії припущень. Припущення перше - вибраного двигуна вистачить. Припущення друге - поплавки у кількості 4 півторалітрових пляшок витримають вагу конструкції плюс корисний груз - хоча б кілограм.

І от вона версія Боброльота 0.1. Виглядала вона так як на малюнку (вид збоку). Нижня частина - то поплавки, як у катамарана. За пропелером - руль. Вся електроніка захована у коробочку (разом із батарейкою).

Припущення перше було підверджене таки теорією. Якщо пляшки мають об'єм 6 літрів - то їх повне занурення в воду видавить 6 літрів води. А це 6 кілограм. Значить половинне занурення має сміливо втримувати 3 кілограми. Так як сам Боброльот має важити не більше кіло - маємо 2 кг вантажопідйомності!

Після того як перша версія була готова, припущення друге (вибраного двигуна вистачить для плавання) було підтверджене. Боброльот сміливо їхав на столі! Значить по воді точно попливе.

Цільове призначення

Версія0.2 мала вже корито для приманки в передній частині Боброльоту. Життєвий принцип Боброьота "keep it simple" (по нашому - не городіть горбатого). Тому корито - це і є корито. Туди мона покласти риб'яче їдло і груз із гачками. На точці корито крутнеться навколо свої вісі і все висиплеться в воду. Це наша достойна відповідь Чемберлєну (фабричним корабликам із їх супер запатентованою системою виверження).

Так от, по перше – механізм передачіобертання від серви до корита, по друге закріпитикорито на вісі. З другим простіше. А от з першим... Після довгих і безсонних ночей таки знайшовся механізм передачі - звичайна котушка для вудки. Просто ідеальний варіант:

• вісі обертання під кутом 90 градусів, серву можна поставить вздовж корпусу (що таки значно простіше)
• уповільнення (і, ясне діло, збільшення моменту) - десь біля 5ти разів
• не говорячи уже про компактність і те що таке добро на кожному кутку валяється

І тут то ми підходим до реальної проблеми

Реальна проблема

Доведеться тут прочитати маленьку лекцію із теорії і практики сучасного RC моделювання. Пара передавач-приймач передає декілька цифрових каналів (до речі, наш - 6 штук). Мона сміливо стверджувати, що всі канали однакові і рівноправні (як мінімум в рамках цієї статті ). Протокол передачі від приймача до серви - широтно-імпульсна модуляція (на імпортному - PWM). Хто хоче - може пошукати в інтернетах. Статей з картинками на цю тему трошки більше ніж дофіга.

Коротко - позиція ручки на пульті задає позицію серви (через ширину позитивного імпульсу на вході серви). Ручці нема потреби крутитись на 360 градусів. Серва теж ходить максимум на 120. Для звичайних цілей це те, що дохтір прописав. А от для механізму виверження - ні. Сам протокол, by design, не вміє передавати більше ніж позицію в рамках 120 градусів. А у нас корито має перевернутись (на 180). Да ще й уповільнення в 5 разів (завдяки нашому геніальному механізму). Значить - не годиться, треба міняти.

Ясне діло, що така дрібничка нас не зупинить - розбираємо серву. Зпилюємо упор на вихідні шестерні (можна було б вибрати серву без стопора, якби знати яку). Далі - викидаємо потенціометр яким серва міряє реальну позицію (серва ж повинна виставити заданий ручкою кут, навіть якщо на важіль серви давить якась сила). Ставимо замість нього два резистора (сума їх номіналів = номінал потенціометра).

Все. Тепер коли серві прийде позиція 1 градус вона повернеться таки на 1 градус. Але так як "потенціометр" каже, що кут все ще 0 - серва крутить далі. Ми отримали серву у якої ми керуємо не кутом, а швидкістю обертання.

І тут то нам доведеться шукати схему серви і довго курить трубку. Допитливий читач спитає - нащо. Розумний - похіхікає. Не буду далі мучати читача-допитливого - разом із потенціометром система втратила і стабілізуючий зворотній зв'язок. Зміна температури, чи фази луни може призвести до невеличкого обертання серви... потім швидше, а ще через пару секунд на Боброльоті уже два пропелери.

Так от. Знайшовши опис чіпа серви знаходимо і конденсатор який відповідає за «чутливість до ширини» - Dead Bandwidth Capacitor (На схемі - C2). Збільшуємо його до 10 мікрофарад і маємо щастя.

Нажаль не збереглись фотки серви із середини. А вона промащена сіліконом, і відкривати мені її не хочеться. Тому де саме стоїть у заданій серві потрібний конденсатор я показати не можу (або не хочу). Але любий бажаючий може продзвонити тестером 3-ю ножку чіпа і таки найти те, що треба.

Реліз кандидат 1.4

До першої повно-функціональної версії 1.0 було додано ще декілька дрібниць. І от він реліз кандидат. Тепер, накінець-то, слайди.

Чітко видно поплавки, корито в центрі і захисна сітка (щоб пропелером пальці не одрубало).

На наступному видно весь механізм підйому з переворотом:

• серва
• трубка для передачі обертання і згладжування помилок центрування
• котушка, яку серва крутить за вісь шпулі. Сама шпуля викинута нафік
• замість ручки котушки - вісь на якій сидить корито. Вісі зточується на 6ти гранник і гарненько фіксується так само як там раніше сиділа ручка

Ця версія була спущена на воду в Салтановці. Вантажопідйомність - таки 3 кг запроста. Хід - шпарить як німий.

Але... Ця клітка для попугая, разом із рулем всередині є офігітельним парусом. Порив вітру розвертає Боброльот так же льогко, як славнозвісний одноокий кролік наздоганяв лисиць і вовків.До того ж заправляти шнур попід кліткою і правильно класти в корито - це ще та еквілібрістіка! Він має пройти так щоб коли корито перевернеться шнур пішов на дно, а не перехрестився за якусь поперечину, чи взагалі перетворив пропелер на тельфер.

Версія 2.0

Після декількох рибалок із версією 1.4 (до речі доволі результативних), на світ вийшла версія 2.0. Клітка пташиня - зменшується. Корито перелазить назад. Руль тікає в воду і переміщується на ніс корабля. Ось його остаточний вид.

Тут можна роздивитись привід руля. Хоч він і не зовсім гарний.А от двигун. Кожухом од дощу йому служить кусок кіндер-сюрпризного яйця. Так що можете зробити уявлення про його мініатюрність.
Ось стартує заряджений Боброльот. Видно як сходить помаленьку леска зі шпулі. Звук там не дуже, і вода зелена, але ж то не головне, правда?
А тут видно, що вітер танку не завада. І мона зацінити благородний "рик" моторчика.

Далі буде

На дворі знов (або все ще) зима. Неспокійна душа конструктора не спить. Треба доробити задній хід (новий контролер заказаний і привезений). Поставити кінцевик на корито - щоб не треба було вгадувати в якому воно положенні.

В наступному сезоні, десь там де от так гарно як на фото - чекайте версію 2.5